На столі чергове замовлення, заклинювання об’єктива у фотоапараті kodak dc240 zoom.давайте будемо розбиратися, чого там таке чудове сталося.
приготовані інструменти. пінцети.викрутка.розмикач.разряжатель.паяльник.мікроскоп.аїр-памп.пензлик для видалення пилинок з дисплея.
По конструктиву апаратик дуже цікавий. Раз по раз стикаюся з неймовірною логікою інженерів. Якщо трохи подумати, всю компоновку можна зробити значно простіше і логічніше чи що. Але,але, але…вони провідні інженери проектувальники, а я «тільки розумник з викруткою». Там напевно видніше чого і куди заштовхувати і прикручувати.пардонте, за невеликий відступ, починаю розкручувати фотоапарат.розкручую гвинтики кріплення панелей корпусу. Бац, цікаво, всі нутрощі закріплені на просторовому шасі «як у нормальних людей», а прикручені до панелей корпусу.мало не пошкодив шлейф з головної плати на блок кнопок на задній кришці корпусу.
Потім відкручую гвинтики кріплення верхньої панелі з кнопками старту.
Потрібно звільнити внутрішні елементи від кріплення до фронтальної панелі корпусу. Гвинтики заховані досить глибоко, ледь викруткою проліз.
Трохи довелося потикати паяльником по проводах йдуть на центральну плату.
Ще трохи гвинтиків і шлейфиков і можна зняти плату управління.
Для подальшого відділення елементів від фронтальної панелі корпусу довелося зняти нижню. З гайкою кріплення на штатив і мотком проводів. Все розкрутив, розпаяв.
Нарешті головна плата благополучно витягнута і залишився об’єктив і друга плата. На ній блок спалаху і конденсатор. Потрібно акуратно з ним. Гаразд, на мене замкне, підбадьорюся злегка. А якщо на плату. Хитромудро встановили цей блок, важко розрядити. Але нічого впорався.
Вирішив не розпаювати всі дроти, зняти і встановити назад блок спалаху і батарейний відсік, можна без особливих проблем. Нехай все висить на проводах-роботи менше. Я за раціоналізм в роботі. Заодно розкручую не тільки гвинтики кріплення цих блоків, але і об’єктива.
Витягнув, нарешті об’єктив, залишилася випотрошена фронтальна панель.
Можна розбирати страждальця. Матрицю поки знімати не буду. Потрібно демонтувати блок видошукача.
Для початку пробну висунути об’єктив мотором.
Не піддається, стоїть мертво.продовжую розбирати, знімаю мотор висування об’єктива.
Потрібно демонтувати гребінку контактів.
Потім ще кроковий мотор виймаю з редуктора.
І останній гвинтик, знімаю перший барель об’єктива, найбільший. Так, не стандартно скомпонований цей об’єктив.
Під першим барелем відкривається шикарна картина, товсті, потужні стінки циліндрів. Могутні піни. І як цікаво заклинило це систему.
Спроба провернути руками не вдалася, доведеться розбирати все « в локшину». Для початку акуратно викручую болтики і знімаю всі піни.
Демонтую другий барель з шестерінкою приводу його прокрутки.
Потрібно все-таки знімати матрицю.
Ось він гад такий, я його знайшов. Розкрутився гвинтик кріплення. Про всяк випадок оглядаю все навколо. Начебто немає більше косяків.
Збираю назад другий барель, вкручую на місце піни. Ніжно руками обертаю конструкцію, все працює чітко без заїдання.
Потім вже збираю все в купу. Попередньо ретельно продув матрицю і переглянув під мікроскопом, чи ні пилинок. Виявити з на знімках вже зібраного апарату не варіант. Доведеться все назад розбирати. Це не дзеркалка, затвор не відкриєш, щоб швабрами помити.
Можна поганяти і мотором. Працює просто відмінно.
І знову при установці задньої кришки і дисплея довелося ловити порошинки під захисним склом. У бій введений аїр-памп і пензлик. Ворогів вдалося знищить з третього разу.
Ремонт пройшов напрочуд добре. Думав доведеться зовсім розбирати об’єктив. Там дуже заморочна система на останньому барелі з тягами і пружинками. Черговий кидок конструкторської думки. Кілька разів довелося розбирати це диво до самого дна. Довго возився збираючи назад, з різними словами. Інженеру проектувальнику сильно гикалося, напевно.
Отже ремонт закінчено.
